Шевченківські читання
«Слово Тарасове вічне…»
По всій нашій Україні проходять Шевченкові дні з нагоди 204-ої річниці з дня його народження. Сьогодні ми вшановуємо день смерті поета. Ці дві дати зовсім поряд – 9 і 10 березня, але між цими двома березневими днями 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу. Сьогодні ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею.
Твори Т.Шевченка прозвучали у виконанні переможців міського конкурсу читців «Вічне слово Кобзаря» Фомінської Тетяни, Хацевич Софії, Харів Ірини, Попадин Ольги, Шийки Тетяни.
Треба гідно нести у своїх серцях вічне слово Кобзаря, рівнятися своїми ділами та думками на нього, втілювати його заповіти у життя. І тоді в Україні насправді здійсниться пророцтво, яке Шевченко нам заповідав: «І на оновленій землі врага не буде — супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі».
Саме ці заповітні слова розкривали у своїх виступах калушани та місцеві літератори: Світлана Шинкар (учасник загальнонаціонального конкурсу імені Максима Рильського для поетів-аматорів, лауреат Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград 2017» в номінації «Філософська лірика»); Ія Ходорівська (дипломант І ступеня літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска, авторка збірки "Лише любов спасе світ"); Розалія Бондарчук (автор семи поетичних збірок та публіцист); Богдан Библів (незмінний аматор ж/м Загір`я); Богдан Сімків (автор восьми поетичних збірок). Вірші Т.Шевченка читали представники влади: заступник міського голови Наталія Табачук та начальник управління культури міської ради Іванна Гринів.
Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінчений. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий