Творча зустріч із  Василем Добрянським

26 листопада в центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка відбулася зустріч із прикарпатським автором детективних романів Василем Добрянським, який читачам відомий під псевдонімом Борис Крамер. Він презентував калушанам свої детективи "Зламані сходи", "Пастка на полоза", «Справа №… «Про страчений одяг» та «Пернач полковника Вухнаря».
Василь Добрянський — український письменник, журналіст, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Освіту здобув на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Працював у газетах Кіровоградщини та Івано-Франківщини. Протягом червня 2002 -травня 2010 працював на посаді головного редактора газети «Західний кур'єр» Івано-Франківської міської ради. Є ініціатором і одним із засновників та першим головним редактором літературно-художнього журналу «Перевал»), який виходить з 1991 року.
З-під пера Бориса Крамера вийшло багато повістей, новел і оповідань, проте нині він більше часу приділяє детективам, адже цей жанр, вважає автор, в українській літературі займає одну з головних ролей. За останні два роки в творчому доробку митця уже чотири книги. Дві книжки детективного жанру - «Зламані сходи» та «Пастка для полоза» - побачили світ цього року. Володар чисельних нагород та відзнак цьогоріч отримав Гран-прі в номінації «Романи» на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» за роман «Зламані сходи», який автор написав за 3 місяці. У детективі мова йде про те, як 42-річний чоловік розшукує свого батька (за заповітом своєї матері), що зник 40 років тому, коли йому було лише 2 роки. Другий роман «Пастка для полоза» розповідає про вбивство директора універмагу. Всі думають, що це бізнесові розбірки через гроші, якісь борги. Проте розслідування в кінці показало, що причиною трагедії було кохання. Вбивство на грунті любові й ненависті - явище найбільш загадкове і несподіване. Автор романів каже, що сучасний детектив повинен починатися із несподіваних вражень, сюжет має розгортатися дуже інтригуюче й постійно тримати читача в напрузі, щоб бути цікавим і захоплюючим.
Літературним редактором і першим читачем нових книг автора є його дружина Марія Добрянська, яка теж була гостем заходу. Вона одразу підтримала вибір чоловіка змінити жанр творів, адже й сама любить детективи. Автор також пояснив, чому книжки виходять під псевдонімом Борис Крамер. Адже прізвище Добрянський асоціюється з добром, спокоєм і не дуже підходить для детективів, у яких зазвичай розслідуються якісь трагічні події. Ідея псевдоніму виникла випадково, коли з донькою читали роман Ремарка. Вирішили прочитати це прізвище навпаки – ось і вийшов псевдонім Крамер.
Присутні на заході мали змогу поспілкуватися з автором та придбати книги з автографом. А для бібліотек міста Борис Крамер подарував свої книжки, за що йому щира вдячність.

Літературні читання 

«Поетика революції»

З нагоди відзначення Дня Гідності та Свободи в центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка 20 листопада відбулися літературні читання «Поетика революції».
День Гідності та Свободи в Україні запроваджено на честь початку двох українських революцій: Помаранчевої революції та Революції Гідності, коли громадяни, проявляючи дива мужності і патріотизму, повстали на захист демократичних цінностей та свобод, довівши всьому світові, що українці - сучасна європейська нація. Революція Гідності не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а й показала важливість національної ідеї. Нині саме за неї триває боротьба, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного українця зокрема. Євромайдан став логічною історичною крапкою у багатовіковому свідомому виборі українського народу — поверненні в європейську сім’ю. Це — епохальна подія, адже більшість населення молодої держави серцем і розумом зробила рішучий цивілізаційний крок до європейської демократичної матриці життя. Небесна Сотня навіки розписалася за нього кров’ю. Мине ще чимало часу, поки ми сповна зможемо осягнути глибину і значення Революції Гідності для розвитку України, усі її геополітичні наслідки. Історики напишуть про Євромайдан наукові праці, митці — художні твори, учасники протестних акцій — документальні спогади. Мабуть, лише тоді, через призму Євромайдану, зможе побачити й оцінити себе кожен громадянин України, який мріє про утвердження і розвиток нашої держави.
В день пам’ятної дати українці традиційно вшановують пам’ять загиблих під час Революції. Поезія у всі часи виступала індикатором життєвої істини. Поетична мова – мова відвертості передусім з собою, мова бунтарства і вільної думки. Тому, саме такі заходи як читання віршів про Майдан, про війну, про ті події, які відбулися з Україною, є ключовими способами нагадування кожному про нашу історію та передавання цих споминів молодшим поколінням. У такий спосіб ми згадуємо тих, хто віддав своє життя за нас з вами, за тих, хто дав старт зміні нашій країні. Наша місія сьогодні – продовжувати їхню велику справу. Ті, хто кажуть, що на війні не буває поезії, помиляються. У Майданівській поезії - полум’я вогню і запах диму, нескорена віра і надія, холодна смерть і жага до життя. Деталі і образи щоразу постають перед очима, наче Фенікс із попелу… Поезія Революції Гідності унікальна ще й тим, що у ній віддзеркалені злиті воєдино, поєднані одним змістом помисли різних людей, практично з усієї України і зарубіжжя, як професійних поетів, так і поетів-початківців. Багато з них написані були саме на Майдані
Події від Вільнюського саміту до українсько-російського протистояння в Криму і на Сході так чи інакше знайшли своє відображення в поетичних збірках і калуських поетів: Богдана Сімківа, Івана Ткачика, Надії Кбур, Ійї Ходорівської та інших. На заході поезію Революції Гідності читали і безпосередні учасники подій на Майдані: Іван Стратієнко – комендант калуського наметового містечка на Майдані, активний учасник Революції Гідності, організатор координаційного центру допомоги учасникам АТО, командир відділення реактивного дивізіону; Іван Качмар - учасник Революції Гідності та громадський активіст; калуські літератори Богдан Сімків, Ійя Ходорівська та старшокласники ЗОШ І-ІІІ ступенів №3.

Година скорботи 

«Великий голод: 

Україна пам'ятає, світ визнає»

19 листопада в центральній бібліотеці ім. Т.Г.Шевченка відбулась година скорботи «Великий голод: Україна пам'ятає, світ визнає», приурочена Дню пам'яті жертв голодоморів.
Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах мільйонів українців стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників.
День пам'яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом.
Присутні на заході учні 9-В та 9-Б класу ЗОШ I-III ступенів №3 під керівництвом Романишин Людмили Степанівни та Клюшти Галини Романівни, переглянули відеоролики, присвячені пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках; пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття.
Калуський поет Богдан Сімків зачитав декілька віршів, присвячених подіям того часу.
Заходи до Дня пам'яті жертв голодоморів проходять по всій Україні та у багатьох країнах світу. На території України буде приспущено Державний прапор та обмежено проведення заходів розважального характеру. О 16:00 в кожній домівці й установі українці запалять свічки пам'яті та приєднаються до загальнонаціональної хвилини мовчання.
Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш.
Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

Презетація книг Віктора Янкевича

12 листопада в калуській центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка відбулася презентація книг молодого письменника-детективіста Віктора Янкевича, які вийшли друком у тернопільському видавництві «Навчальна книга-Богдан».

Віктор Янкевич – український письменник з Кременця Тернопільської області. Працює в жанрі детективної прози, а свої перші твори публікував в літературно-мистецьких журналах України. Сюжети його книг динамічні та захоплюючі. Автор розповів, що за фахом він юрист та економіст, працює бухгалтером. Письменництво для нього – це творче життя. І не писати він не може. На сьогодні у творчому доробку Віктора Янкевича чотири твори: «Тенета», «Копія», «Відплата» та «Вбивство у бібліотеці на Ринку, 9». Всі вони написані у детективному жанрі. Детектив соціального характеру «Тенета» розповідає про небезпеку соціальних мереж і вічну проблему непорозумінь між поколіннями. Роман «Копія» присвячений проблемам взаємовідносин батьків і дітей, кохання, невідкупних гріхів та спокути.
На зустрічі Віктор Янкевич розповів, що мрію дитинства − писати книги − здійснив у 25 років, заінтригував присутніх незвичними історіями з романів та зауважив, що продовження їх можна дізнатися зі сторінок книг.
«Я люблю заплутані історії. Коли з головним героєм чи героїнею можна прогулятися, заплутатися, піти не правильним шляхом. Це все загадка, яка інтригує до останньої сторінки. «Тенета» та «Копія» – це романи, а «Відплата» та «Вбивство у бібліотеці, на Ринку,9» - класичні повісті в стилі Агати Крісті", - розповідає письменник Віктор Янкевич.
Повісті "Відплата" та «Вбивство у бібліотеці на Ринку, 9» об’єднані однією головною героїнею. Її прототипом стала бібліотекарка з Херсона Юлія Майстренко, з якою письменник познайомився на толоці «Книжковий Миколай».
На зустрічі із калушанами Віктор Янкевич розказав, що написав на спір і любовний роман, який наразі готується до друку. А на завершення він поспілкувався з присутніми та відповів на їх запитання.
Модерувала презентацію Ірина Червінська, калуська письменниця, засновник і керівник літературної студії «КА-МА-ЛІ-я».

Творча зустріч 

«Я без віршів себе не знаю…» з калуською поетесою Надією Кбур

10 листопада у центральній бібліотеці ім. Тараса Шевченка, з нагоди відзначення Дня української писемності та мови та 30-ти річчя від дня народження, відбулася творча зустріч «Я без віршів себе не знаю…» з калуською поетесою Надією Кбур.
Надія Кбур народилася у 1989 році, навчалася у калуських ЗОШ №3 та 5. Поетесу благословили у поетичний світ член НСПУ Анатолій Онишко та вчитель української мови та літератури ЗОШ №5 Надія Василів. Надія Кбур — учасниця різноманітних літературних конкурсів та фестивалів. Зокрема — конкурсу «Вірю у майбутнє твоє, Україно», фестивалю «Повір у себе». Надія є автором книг поезій «Зорі душі моєї» (2005), «З волі Господньої» (2007), «Котики вербові» (2007), та «Дякую, Боже!», друк якої здійснено в рамках проекту «Створення базових структур самодопомоги в Івано-Франківській області» завдяки фінансовій підтримці Карітас єпархії Фульда та «Акції Людина» (Німеччина).
У своїх творах Надійка возвеличує перше кохання, природу рідного краю та все прекрасне, що є на землі. З великою любов`ю і теплотою відгукується про рідну школу, друзів та найкращу в світі людину – маму. Не кожному дарований Богом поетичний талант, глибоке розуміння навколишнього світу, відчуття найпотаємніших поривань людської душі. Та в Надії Кбур, незважаючи на її молодий вік, все це є. З її серця так і ллється живе поетичне слово. А її напрацювань вистачить ще на кілька збірок поезії і навіть прози. Присутнім на зустрічі Надія читала, здебільшого, свою нову поезію, яку поки пише «у шухляду».
Найбільше поезій у мене написано після щирої сповіді та іспиту совісті, — зазначила Надія Кбур. Зі слів поетеси, у неї до видання готові ще чотири поетичні збірки, які, сподівається поетеса, з часом знайдуть свого читача. Сама авторка подякувала Богу за натхнення . Також звернулася з подякою до всіх присутніх, «що прийшли» і за повагу до неї як до автора.
Своми теплими і щирими враженнями про поетичні твори Надії поділилися калуські літератори Богдан Сімків та Ійя Ходорівська, вчитель української мови та літератури ЗОШ №5 Надія Василів та багато інших. Працівники бібліотеки та всі присутні привітали Надію з ювілейним днем народження, побажали їй натхнення у творчості, здоров’я та виходу її нової поетичної збірки.

Презентація поетичної збірки "Експресії" Володимира Присяжнюка

Як людина переживає та проживає різні емоційні стани та у що можуть трансформуватись найсильніші емоції, розповів франківський поет Володимир Присяжнюк під час презентації своєї нової поетичної збірки "Експресії", яка відбулася 6-го листопада в калуській центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка з нагоди відзначення Дня української писемності та мови.
Володимир Присяжнюк – педагог за фахом, поет. Автор трьох книжок – поетичних пародій «Тобі сюди, Алісо!» (2016) та лірики «У середмісті моєї пам’яті» (2017) і «Експресії» (2019). Свої твори автор публікував в літературних журналах «Дніпро», «Німчич», «Форум», у чисельних літературних альманахах і та колективних збірниках в Україні і за кордоном.. Поезії Володимира Присяжнюка перекладені іспанською і галісійською мовами. Пісні на слова автора виконують Тарас Житинський, Олександр Войтко, Олександр Свєтогоров, Володимир Ринденко, Зоряна Валіхновська та ін. Літературний редактор та автор передмов до ряду книг сучасних українських поетів
.Презентована збірка "Експресії" вийшла друком у видавництві «Сполом». Автор передмови — Катерина Каленіченко, член НСПУ. Художник-ілюстратор – відома львівська мисткиня Ірина Токарська, з якою автор співпрацює уже кілька років поспіль. Наскрізним стрижнем поетичної збірки Володимира Присяжнюка є емоційний стан ліричного героя творів, спалах його почуттів – не лише через закоханість чи розчарування, але й як наслідок небайдужого сприйняття сучасних українських реалій. Кожен автор, який творить поезію, а не віршує, у своїх творах виявляє максимальні емоції,- зізнався поет Володимир Присяжнюк.- Назва книжки, на мій погляд, відповідає змісту тих творів, які в ній зібрані. Це – найвищий вияв емоцій літературного героя. У збірці представлені поезії, написані упродовж півтора останніх років. Тематика поезій дуже широка – громадянська лірика, філософська, пейзажна, любовна і т.д. Але я так добирав до книжки поезії, щоб грані розділів не випирали, а були органічно єдині у своїй палітрі. Бо, на моє переконання, навіть у пейзажній ліриці обов’язково присутні автор і його відчуття, а що вже казати про інші спектри поезії.
В рамках презентації автор розповів про творчий пошук, акцентуючи увагу на тому, що далеко не всі вірші є автобіографічними. Деякі образи героїв - це побачене та почуте від інших людей, але творчо опрацьоване та подане через призму особистого бачення автора. Читацький же рейтинг, каже Володимир Присяжнюк, яскраво бачить по відгуках у соцмережах на той чи інший вірш. Нещодавно він встановив своєрідний місцевий рекорд у соцмережах, його вірш зібрав понад 10 тисяч лайків та близько 15 тисяч поширень користувачами у мережі Facebook. Традиційно захід відбувся у форматі бесіди, де кожен присутній міг розпитати Володимира про його творчий шлях, муз та процес народження поезії, а також придбати книги з автографом автора.

Творча зустріч з Володимиром Шовкошитним

5 листопада в Калуській центральній бібліотеці ім.Т. Шевченка відбулась творча зустріч з українським поетом, письменником, доктором філософії, професором кафедри політології Міжнародної Кадрової Академії, автором понад 20 книг прози і поезії, наукових статей і публіцистики, сценаріїв художньо-публіцистичних фільмів, лауреатом всеукраїнських та Міжнародних премії, директором видавництва «Український пріоритет» Володимиром Шовкошитним.
Поет, громадсько-політичний діяч Володимир Шовкошитний у своєму виступі розповів присутнім про головні цілі та завдання, які стоять перед видавництвом та представив низку книг сучасних українських авторів, які вийшли друком у видавництві «Український пріоритет».
Усі присутні на творчій зустрічі мали можливість придбати нові книги видавництва та отримати на згадку автограф Володимира Шовкошитного.

Презентація книжки 

Артема Чапая  "Дивні люди"

«Дивні люди» - книжку з такою назвою презентував український письменник, перекладач й репортер Артем Чапай 3-го листопада 2019 року в Калуській центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка. Артема Чапая знають за різними книжками. Хтось за найпершими – тревелогами, хтось за романами «Червона зона» та «Понаїхали», а дехто як тата в декреті, що написав однойменну нон-фікшн книжку. Торік також вийшла збірка його художніх та публіцистичних текстів «The Ukraine».
Чотири книжки Артема Чапая потрапляли до шорт-листів «Книги року BBC». Його новий роман «Дивні люди» увійшов до довгого списку цієї премії. Над нею автор працював п’ять років. Її вважає найкращою у своїй творчості.
Роман (або за авторським визначенням, поема-рондель) «Дивні люди» побачив світ в останні дні серпня у «Видавництві 21». Історія розповідає про українського неандертальця, якого вчені відтворили з ДНК.
Головний герой – наш сучасник неандерталець Стьопа Вовк, якого українські вчені відтворили за ДНК одного з його прапра…пращурів. Стьопа-неандарталець, єдиний представник свого роду, живе серед сапієнсів (так він називає звичайних людей), розмірковує про них і часто дивується їм. Стьопа – персонаж, який одразу ламає безліч стереотипів (зрештою, це є визначальною складовою світогляду автора). Він не дикун, він лагідний, дуже добрий, зворушливий, інтелектуал, безпосередній, його наївність – результат відмінного від сапієнсів світосприйняття, метальних особливостей. Артем Чапай наголошує на тому, що дух його твору – це «така собі універсальна любов, тільки світська». Автор порушує в романі чимало актуальних проблем: насилля над дітьми, корупція тощо. Артем наголошує, що «абсурди» українського суспільства прагнув передати в гумористичному ключі.
«Я закоханий у цю книгу і працював над нею так довго (5 років) лише тому, що не хотів розлучатися з персонажами, а особливо – зі Стьопою Вовком», – коментує автор.
Артем також поділився, що це його третій роман після «Червоної зони» та «Понаїхали», і зізнався, що зараз працює над книгою про Академію СБУ, де сам навчався близько трьох років.
В основі «Дивних людей» – потік внутрішнього мовлення Стьопи-неандертальця, що перемежовується з діалогами та полілогами. Тому мова є дуже важливою матерією цього тексту та вагомою складовою стилю Артема Чапая – автора «Дивних людей» і, зокрема, забезпечує цілковиту довіру до художньої реальності, ним створеної. Мова роману жива, персонажі розмовляють так, як, власне, і належиться їхнім прототипам. Ось що говорить про мову свого роману Артем Чапай: «Це не стьоб, це любов і повага. До того ж, оповідь ведеться від першої особи – а герой повинен говорити відповідно до свого середовища й освіти, що він і пояснює: «Пойміть правильно». У чомусь це також полеміка. Герой міркує над тим, як це в книжці, яку він прочитав, «умудряються» говорити чистою мовою бандити чи агрономи. У «Дивних людях» є ще епізодичний, але для мене дуже важливий герой, Толік-алкоголік. Він теж пояснює, чому суржик».
А ще текст дуже дотепний, з елементами гротеску і трагікомедії, у нього є свій голос, колорит, динаміка, несподівані повороти сюжетної лінії. Нудитися не доведеться – це точно.
Читати «Дивних людей» – наче подивитися на себе у дзеркало, адже всі ми – дивні люди, ну і може, трохи неандартальці, а також це можливість побачити світ очима іншого, почути його голос. І, звісно, головний персонаж нікого не залишить байдужим та здобуде своє місце в українській літературі. Переконаний у цьому й автор.

Презентація книжки 

 Поліни Кулакової 

"Дівчина, яку ми вбили"

17 жовтня у центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка відбулася презентація нової книжки молодої української письменниці Поліни Кулакової «Дівчина, яку ми вбили».
Поліна Кулакова — молода прикарпатська письменниця, яка працює в жанрі детективного трилера та горору. Життя авторки розділене навпіл: з одного боку літературна творчість, з іншого — управлінська діяльність у комерційний сфері. Її дебютний роман «Я пам’ятатиму твоє обличчя» вийшов друком 2014 року й одразу став упізнаваним книжковим «обличчям» в сучасній українській літературі. Наступна книга «Корсо» була номінована на премію «ЛітАкцент-2017» та здобула палку прихильність читачів. «Дівчина, яку ми вбили» — третій, ще більш приголомшливий роман Поліни Кулакової. Це психологічний трилер про почуття провини із минулого та помсту за гріхи. Як розповіла авторка книги, за основу твору вона взяла ситуацію, про яку дізналася в дитинстві. Головна героїня стала жертвою трагічного випадку. Підлітки, п’ятеро друзів розклали вогонь, адже літо — час забав. Є також дівчинка з їхнього району, новенька в школі. Всі намагаються завоювати її увагу, жартують. Хлопці стрибають через вогонь, вона теж стрибає з ними. Але іскра потрапила на синтетичну сукню Ліди. Потім хлопці закривають її у комірчині разом з Павлом. Одяг дівчини плавився, але її крик всерйоз не сприймали — і стається трагедія. Книга «Дівчина, яку ми вбили» побудована у форматі інтерв’ю журналістки і одного з тих п’яти хлопців, які вже виросли. Вона бере інтерв’ю стосовно інших подій, які відбулися у їхньому дорослому віці, але які випливають з того, що трапилося в минулому…
До презентованої книги також було випущено буктрейлер, де в одній з ролей з'являється і сама письменниця, який був продемонстрований присутнім на презентації. «Буктрейлер ми зробили власними силами: самостійно написали сценарій, знайшли реквізит, знайшли людей для зйомок та використали авторську музику. Зазвичай в Україні такі відео якщо роблять, то монтують їх з готового матеріалу із Youtube. Але нам було дуже цікаво спробувати зняти короткометражний фільм на дві хвилини», - додала письменниця. Модерувала захід калуська письменниця та поетеса, керівник літературної студії «КА-МА-ЛІ-я» Ірина Червінська.

Презентація  роману 

 Людмили Когут "Чічка"

13 жовтня Калуській центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка відбулася презентація нового роману сучасної львівської письменниці, прозаїка, авторки жіночих романів Людмили Когут "Чічка".

«Пов’язані любов’ю», «Якби все почати заново», «Сага про…», «Країна розбитих сердець», «Мудрі жінки», «Свої…Чужі…». Її книги зачитують, вони користуються популярністю у читачів і тому зустрічі з нею всі очікували з нетерпінням. Адже теми, які розкриваються в цих книжках вічні, як світ - кохання і зрада, людські взаємини і переживання, пошук істини у нашому непростому житті, заробітчанство.
Головні герої - це прості люди, які живуть поруч, зі складними долями, сімейними драмами, родинними таємницями.

Твори Людмили Когут, за її власними словами, написані про жінок і для жінок. Твір, який авторка представила читачам, це не книга у красивій обкладинці, це історична епопея жіночої долі, в контексті якої охоплена значна частина території України як географічно, так історично, через героїню, її близьких та друзів. В романі розповідається про тернистий шлях красивої жінки на ймення Чічка, яка не тільки вижила серед нелюдських умов кагебіських в'язниць і сибірської штольні, а й залишилася прекрасною жінкою, в яку закохувалися чоловіки.

Трагічні післявоєнні події, які відбуваються у Західній Україні, згодом перекидають читача в далекий Сибір, де Чічка відбуває тюремне ув'язнення нізащо. Але саме там вона зустрічає своє кохання, там його й втрачає.. Народження синочка у спецпоселенні, втрата коханого чоловіка не знесилило, а укріпило, загартувало її молоду душу. Амністована, повертається на Херсонщину до подруги, з якою провела декілька років у сибірських штольнях, і тут знов зустрічає свою життєву половинку.
Героїня роману Чічка, як і кожний українець, хто повернувся з Сибіру, приїхала на побачення в своє помешкання, де народилася і виросла, із своєю рідною домівкою, із рідним маленьким містечком. Але те, що вона побачила перевернула її уяву про нормальних людей. Міський голова, комуніст, через кого вона потрапила в далекі сибірські тюрми, жив собі спокійно з вагітною дружиною у її хаті.
Авторка роману знову показує гарну людську характеристику жінки - Українки, це вміння бути розумною, мати відчуття сумнівів і прощення. Чічка ані на хвилину не показала вбивці її коханого, що їй боляче бачити цього зайду в її хаті, вона йде із своєї домівки горда і милосердна, залишаючи свого ворога наодинці із власними сумнівами і гріхами, за що не буває прощення від Бога, а тільки вічні муки аж до скону. Що, зрештою, так і сталося. Після від'їзду Чічки сімя голови і він сам перенесли багато горя.
Усім радимо прочитати цей роман, бо він про кохання і про тривоги не тільки в житті героїні, а й усього українського народу, що багато вистраждав, але піднявся, здобув Незалежність, а Чічка навіть змогла збудувати із коханим чоловіком нове життя.

Після зустрічі пані Людмила поспілкувалася з читачами та роздала автографи своїм шанувальникам.

Презентація книги «Калущина в національно-визвольній боротьбі»

10 жовтня з нагоди відзначення Дня захисника України та 77-ої річниці створення Української Повстанської Армії у центральній бібліотеці ім.Т.Шевченка відбулася презентація книги «Калущина в національно-визвольній боротьбі», упорядником якої є завідувач Історико-меморіального музею Степана Бандери (с.Старий Угринів) Степан Лесів.
Степан Васильович Лесів - дослідник та краєзнавець, людина, яка весь свій час присвячує дослідженням, а саме досліджує ті часи, про які ми мало знали. Тому, що хтось боявся про це говорити, хтось лишень потайки розповідав в родині. Дуже приємно, що останнім часом усе більше з'являється видань історико-краєзнавчого характеру, мемуарів та спогадів.
Історичний шлях героїчної боротьби, який проходили наші предки, залишився б непізнаним та невідомим, якби не величезна пошукова праця істориків і краєзнавців. Досліджуючи маловідомі сторінки національно-визвольної боротьби і життя вояків УПА, відкриваючи справжні імена повстанських командирів, яких навіть їх побратими знали лише за псевдами, об’єктивно висвітлюючи події того часу, Степан Лесів повертає з небуття історичну правду, допомагає позбутися «білих плям» нашої історії.
У своєму виступі упорядник зазначив, що у збірнику матеріалів «Калущина в національно-визвольній боротьбі» вміщено статті, документи та світлини, які висвітлюють історію українського національно-визвольного руху в 1940-1950-х рр. на теренах Калуської округи ОУН. Степан Лесів також коротко зупинився на кожному розділі презентованого видання, представив цікаві відео-світлини, розповів про окремих постатей визвольного руху саме нашого регіону про ліквідацію підпільників, про зраду своїх своїми і виправдання підпільників, які безпідставно обвинувачені в співпраці з органами МДБ. Під час заходу відбувся діалог, де всі мали змогу задати питання упоряднику і отримати вичерпні відповіді по темі національно-визвольної боротьби на теренах нашого краю. «Дослідивши історію цих юнаків, які тоді боролися, можна побачити, що вони пройшли великий шлях», – каже Лесів та додає, що у збірнику також є документи, які стосуються родини Степана Бандери. Окрім того, у книзі «Калущина в національно-визвольній боротьбі» представлено цікаві події, постаті та ситуації. «Треба розказати правду про події, які відбувалися тоді. І треба твердити, що ті хлопці і дівчата боролися за рідну землю, за своє», – наголошує Степан Лесів. Присутні на зустрічі ніби пройшлися сторінками книги, поринули у далеке минуле рідної землі і почули нові цікаві факти з історії УПА на теренах Калущини, відкрили для себе нові постаті вояків армії нескорених і простих людей, які допомагали повстанцям. Свої враження про презентоване видання висловили: старший науковий співробітник краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів, викладач-методист державного вищого начального закладу «Калуський політехнічний коледж», кандидат історичних наук Ігор Ільницький, директор МБФ «Центр національного відродження ім. Степана Бандери» Тарас Рондзістий (м. Київ) та ін.

Презентація книжки
 Оксани Кузів «Єнчий світ»

29 вересня з нагоди відзначення Всеукраїнського дня бібліотек в центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка відбулась презентація книжки Оксани Кузів «Єнчий світ».

Прикарпатська письменниця та журналістка Оксана Кузів мешкає та працює у Івано-Франківську. Письменниця закінчила Львівський державний університет, за фахом – викладач української мови та літератури.
2014 року дебютувала як автор прозової книги «Адамцьо», котра за два роки витримала п’ять перевидань і стала «Книгою року у молоді Прикарпаття», а наступного — потрапила до списку 80-ти найкращих книжок України за останнє десятиліття за рейтингом «Україна читає дітям».

2015 року світ побачив її поетичну збірку « В закапелках душі», 2016-го - книга прози «Назови мене своєю», котра на 23-му Форумі видавців у Львові увійшла у ТОП- 5 найбільш популярних книг, 2017-го – читач отримав ексцентричний роман із неоднозначною назвою «Щемить», котрий видавництво «Апріорі» визнало бестселером за той же рік, 2018-ий тішить виходом у світ двох книг авторки: роману «Собача любов» та збірки поезій «Задивлена в небо». До речі, літературні критики віднайшли співзвучність бувальщин Оксани Кузів із новелами Василя Стефаника.
Творчість Оксани Кузів – унікальне явище в нашій сьогоденній літературі. Легкий стиль викладу, глибока філософська осмисленість, закоханість у слово і тонке його відчуття, велика любов до рідної землі і до Людини як Божого творіння – ось секрет майстерності письменниці. Її книги, як прозові так і поетичні, залишають вагомий слід у душі, читаються непомітно – сторінка за сторінкою, а глибина пережиття така, ніби ти сам герой книги. Слово Оксани Кузів - легке і виважене, гостре і бунтівне, колоритне і пристрасне. В ньому любов і зрада, відчай і віра, відчайдушність і зневіра, радість і журба. А головне - воно здатне зцілити, розрадити, підтримати, звеселити і навіть спопелити..
Її книги читають всі верстви населення від домогосподарок до кандидатів наук. Автор пише про те, що відбувається чи може відбутися у житті кожного з нас, про приховані родинні таємниці, гріхи та покаяння.

Творчістю і своїм особистим прикладом сили-мужності в боротьбі за життя, тихим жіночим і материнським щастям вона доводить усім, хто втратив віру й надію, що усе можна змінити на краще.
Книги Оксани Кузів - це світ живих невигадних історій, проза життя, яка вістрям впилася в груди і залишила глибокий слід. Авторка по-справжньому вміє заглядати в людські серця, тому то і її книги точно не залишить вас байдужими.
На зустрічі Оксана Кузів презентувала одразу три новинки – «Задивлена в небо», «Собача любов» та останню книгу «Єнчий світ», яка вперше була представлена читачам на Львівському книжковому форумі. Одна з них – поетична, інші – прозові.
Презентована нова книга «Єнчий світ», видана Львівською літературною аґенцією «Піраміда», є унікальною не тільки тим, що об’єднала в собі 2 повісті, 16 новел, 1 моновиставу та 1 дитячу п’єсу, а й тим, що над її створенням працювала вся творча сім’я Кузівих: на обкладинці – картина чоловіка Богдана, ілюстрації і форзаци – картини сина Ореста.
«Єнчий світ» - світ невигаданих історій, проза життя, яка вістрям впилася мені в груди і залишила глибокий слід. Я зазирнула у ту прірву людських доль, у ті мегасвіти, де любов і ненависть – на краєчку леза, де щастя і віра – на кінчику довіри, де біль і надія такі бездонні, у котрих можна втопитися і воскреснути…» - так пише Оксана Кузів про свою нову книгу, вже сьому, починаючи з 2014 року.

Авторка зачарувала присутніх з перших митей свого виступу, дарувала їм то трепетне хвилювання, то радісний усміх, то зворушувала до сліз…
Від імені усіх присутніх, працівники бібліотеки подякували письменниці за дивовижну творчість, за прекрасну презентацію, і побажали їй незгасного натхнення, безмежного щастя і Божої допомоги кожної миті життя!