«Їх серця б’ються на небесах»
Цей день відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» - на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України.
«Небесною сотнею» називають українців, які загинули в центрі Києва, на Майдані, на вулицях Грушевського та Інститутській. Чому Небесна Сотня? На Майдані був прийнятий розподіл на сотні, аналогічно розподілу на військові загони часів Запорізької Січі. Сотні мали свої назви від регіонів, звідки приїхали люди, наприклад Львівська сотня, Донецька сотня, Дніпропетровська… Загиблих назвали Небесною Сотнею. Нерівною була ця боротьба. Сила – проти гарячого серця. Зло – проти добра. Куля – проти мрії. Вважають, що їхні душі потрапили до раю, із неба Сотня продовжує охороняти Україну. Сотні історій, сотні людських життів, сотні героїв! Сьогодні ми їх згадуємо, бо не маємо права забувати! Адже, вранці 20 лютого 2014 року українці прокинулись в іншій країні – в країні, де влада вбиває своїх громадян. Тоді ця інформація ошелешила весь цивілізований світ – на Майдані силовики розстрілюють беззбройних активістів. У роковини найкривавішого дня Євромайдану, переглянувши відео сюжети «Галицькі ангели», згадали і нашого калушанина, який загинув на майдані – Ігоря Дмитріва.
На годину вшанування «Їх серця б’ються на небесах» були запрошені також учасники тих подій Іван Качмар та Володимир Гавчик. Вони поділилися своїми спогадами з присутніми, а поет Богдан Сімків зачитав вірші, присвячені тим подіям та поділився своїми враженнями, адже він теж перебував в той час на Майдані в Києві.
Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають - не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.
По Україні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, зведені пам’ятники, відкриваються музеї. 20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті. Всі присутні низько схилили голови перед пам’яттю людей, яких було вбито у мирний час та хвилиною мовчання вшанували невмирущу пам’ять про загиблих воїнів Небесного Війська. Вони згасли як зорі...
Комментариев нет:
Отправить комментарий